Наша писемність

[...] в останні роки повсюдно гелікоптер почали називати вертольотом, аероплан — літаком; іншомовні спортивні терміни голкіпер, бек, хавбек з успіхом замінено зараз словами воротар, захисник, півзахисник та ін.

— З «Культури української мови» Алли Коваль 1966 року.

Схоже, Карибська криза мала мовознавчо несподіваний, але політично очікуваний наслідок: на тлі гарячо-прохолодних відносин з США мови СРСР почали зачищати від справжніх і надуманих (як-от airplane) англіцизмів.

Цікава стаття: «Бібліотеки як центри промоції літератури від видавців до читачів: здобутки і складнощі конкурсу держзакупівлі книжкової продукції — 2019» Т. Л. Шлепакової.

За посиланням 14 сторінок, тому процитую тут лише найгостріші моменти.

[...] деякі українські видавці були незадоволені результатами цьогорічного тендеру щодо закупівлі книжкової продукції для поповнення бібліотечних фондів. Свою позицію вони висловили у колективному листі, адресованому директорці Українського інституту книги О. Коваль, за підписами Я. Вінницької (видавництво «Terra Incognita»), Н. Гафурової («Крокус»), Д. Осипова («Ковчег)», Л. Омельяненко («Видавництво»), С. Призинчук (сходознавче видавництво «Сафран»), О. Симоненка («Час майстрів»), І. Стронґовського («Видавництво»), Є. Татарінова («Меджик Букс»), Ю. Чопика («Terra Incognita»).
Видавці, зокрема, звернули увагу на те, що підрахунок пропорції розподілу закупівель показує абсолютного лідера, на якого припадає 14 % всіх планованих закупівель, – «КМ-букс». Згідно з підрахунками, на першу трійку припадає 31 % закупівель. Половину всіх закупівель буде проведено в 7-х видавництвах, а решту – 50 % – поділено між 72 видавництвами.

Крім того, в колективному листі наголошується, що повз увагу експертів пройшли видання, які отримали українські премії та нагороди, значний критичний розголос і читацьку увагу. Зокрема, не пройшли книги року, книги Форуму чи лауреати Арсеналу.

Переконаний, що вся реформа орфографії була зроблена лише заради кількох фетишних слів. Найгучнішим із них, звісно, є слово «проєкт», яке стало знаменом ще попередньої спроби змінити норму. Напрочуд іронічно, що через бездумне бажання протиснути цей фетиш укладачі нового правопису випадково дозволили вирівнювання із російською для цілої низки інших слів...

Національна комісія з питань зв'язку та інформатизації опублікувала список сайтів, які підлягають блокуванню. Серед перелічених інтернет-ресурсів опинилися важливий для розробників розділ GitHub (gist.github.com) і платформа для ведення блогів LiveJournal (Живий Журнал).

Рішення про блокування сайтів прийняв суддя Голосіївського районного суду. Воно стосується справи про шахрайство в особливо великих розмірах. Суд зобов'язав «накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсів». Фактично це означає, що провайдери повинні закрити доступ до сайтів.

Що ж, подальша доля цього блогу поки туманна. Подумаю, чи переносити тексти на якусь іншу платформу, чи просто полишити блогінг і зосередитись на письменництві і перекладах.

З осені мав у планах ще 4 конкретні замітки. Можливо, я таки опублікую їх тут, але не гарантую.

Дякую, що читали.

Важливе оновлення!

25 лютого 2021 року прокуратура закрила кримінальне провадження і зняла арешт з 426 веб-ресурсів. Блокування ЖЖ виявилося не надто гучним пшиком. Більшість користувачів платформи LiveJournal те «блокування» навіть не відчула, зокрема і я.

Цікаве поєднання Другої світової війни і Розстріляного відродження:

У вірші, написаному з нагоди визволення Харкова від німецької окупації, Володимир Сосюра згадує будинок «Слово», у котрому мешкало чимало українських літераторів, репресованих у 1930-ті роки.

Слід зауважити, що текст вірша майже не гуглиться в мережі. Можливо, цей поетичний твір ніколи не публікували повторно.

Знайдено у 8 (60) номері щотижневика «Литература и искусство» за 23 лютого 1943 року.

На жаль чи на щастя, одначе, Інтернет таки не пам'ятає абсолютно все. Нещодавно дізнався, що інтерв'ю, яке я колись давав Агентству «Кримські новини» (QHA), просто зникло з сайту. Кеши і архіви порожні. Ех, українські журналісти досі не завели звички вести всеосяжний інтернет-архів своїх публікацій.

В інтерв'ю я пояснював, що ж штовхнуло мене написати петицію за негайну відставку новообраного президента. Справа в тому, що Володимир Зеленський вимагав інавгурації у скорботний День пам'яті жертв політичних репресій — вимагав від імені народу:

...Я звертаюся до Верховної Ради України: найближчого засідання ви  повинні призначити дату інавгурації на 19 травня. Цього вимагаю не я.  Цього вимагає народ України, в інтересах якого ви присягали діяти...

Петиція була реакцією на таке нахабство. Саме тому я зробив не менш зухвале формулювання: «...Тому ми, народ України, вимагаємо...».

До речі, цікаво, що моя петиція, написана буквально в день інавгурації, проходила модерацію ледь не тиждень. Коли петиції «за скасування петиції» повиринали на президентському сайті наступного ж дня за моєю.

Я, звісно, зовсім не сподівався на таку значну підтримку моєї дрібної витівки. Тож був більш ніж приємно вражений рекордом. Вдячний усім, хто підписався тоді. Ви продемонстрували, що ми не здалися.