«Golden Heart Motel» ( qorachius.substack.com ) — багатомовний (en/uk/ru) блог політично-філософського спрямування, котрий веде мій знайомий Анатолій Воронін.

Колишній лівий (проукраїнський!), а тепер, за його власними словами, «гедоніст», він пропонує, як на мене, доволі екзотичний погляд на політичне життя Заходу й України.

Також Воронін веде телеграм-канал і Твіттер:

• t.me/qorachius
• twitter.com/qorachius

«„Роги“ сучасної української літератури» — рецензія блогера Анатолія Вороніна.

Довгі роки сучасна українська література була нішевою та субкультурною. Як музиканти жанру важкий метал, що здебільшого споживають контент один одного: ходять на концерти та закриті вечірки, купують ліцензійні альбоми, тощо. Так і україномовні письменники та поети в Україні вагому частину незалежності країни обмінювалися думками один із одним, ніяк не зачіпаючи переважну більшість населення.

Деякі, наприклад харківські поети-прозаїки В'ячеслав Омельченко та Олег Коцарев, великодушно дозволяли байдужим доторкнутися до своєї бездонної мудрості на монотонних читаннях у безалкогольних закладах. Або на сторінках так само безалкогольних соцмереж. Ніколи не ставлячи під сумнів якість свого контенту, або його актуальність для широких верств. Таких задовольняло і задовольняє сидіти поміж задротської інтелігенції, існувати в паралельному пересічному українцеві світі.

• Холод // Вулиця Літературна. Будинок № 6 : альманах. — К. : Електрокнига, 2017 — С. 120—131.
• Іван Теліга // Діточок багато: збірка оповідань курсу літературної творчості Сергія Іванюка. — Київ : Смолоскип, 2019 — С. 443—445.
• Горизонти. Літературний альманах. — Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2021. — С. 95-97.

Оповідання «Холод» є в мережі. Вірші, що ввійшли в збірку «Горизонти», — також. На папері й те, й інше навряд можливо знайти — малі видавництва, малий наклад. А от книжка «Діточок багато», куди ввійшла моя мініатюра «Іван Теліга» разом із добрим словом на пам'ять Іванюка, досі в продажу.

На публікацію у «Всесвіті» більше не сподіваюся. Другий рік у них десь «пилиться» мій переклад «Краю чудес».

Опублікував своє віршомазництво в альманаху «Горизонт».

Горизонти. Літературний альманах. — Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2021. — С. 95-97.

ISBN 978-617-7958-85-6

Зелені часи

Гартована кров'ю крихкая свобода
Інакшою бути не може. Змирись.
Доречною стане осіння погода:
Крицеві хмарини умостять всю вись.
Свободу крихкую, гартовану нами,
Ламатимуть дурні, — затято борись!
Бо вартими крові, пролитої нами,
Є скромні здобутки, великі надії.
Залежить від тебе останніми днями,
Чи справджені будуть загальнії мрії.
А потім зима, тоді стягне все крига.
Лиш серце не скути. І руки у дії
Хай будуть твої. Бо то ти є відлига.

29 серпня 2019 р.

Игры Венеры

Ах, бьют литавры не спеша,
И скрипки ноют как душа,
Богини зов предвосхищая,
Любовь в сердца навек вселяя.
В душе отныне вечная война –
Страдать заставила она.
Венеры зов не умолкает
И музыки дурман пленяет.
Любовь есть зло, она – злодей.
Терзать ей хочется людей.

Вірш часів студентства.

Во мраке дум

Не выражая чувств своих,
Не высказав, что думаю,
И в гневе часто прибывая,
Метая думы обо всём:
О том да сём, о Вечном, в общем,
Наедине самим собой,
Я исцеления ищу,
Лекарство, хоть какое!
Ох, трудно быть таким как я:
Во мраке дум сред бела дня!

Вірш часів школярства.

Відьмацьке

То чистий мед, то не перга,
Нагідок гарних на вуста
Стікає з вогких пелюстків
Жовтогарячих кольорів.

Вона не чує тишини.
І в ній нема його вини,
Бо серце це вкрав чорний крук.
Тож тріск вогню єдиний звук.

Брунатні локи майорять,
Рудаві пасма аж бринять.
У вогнищі каштан горить,
Її кохання дляє мить.

I planned to publish this article near to the release day of the "Cyberpunk 2077". The article is inspired by numerous pictures with cyberwitcher Geralt, which were drawn by fans of the "CD Projekt RED" during anticipation of the game. It's unlikely that any of these artists, who drew Geralt armed with a shotgun, guessed that such a character has been already existing for a long time, and especially that this cyberwitcher is a Ukrainian. I'm talking about the "Witcher of Grand Kiev" (or "...from Big Kiev"), written by Vladimir Vasilyev. This winter, I finally read a few stories from this series.

Back in 1999, Vasilyev settled Geralt in the world which he had previously invented for the "Technician of Grand Kiev" (1997, also known as the "Wild Truck Hunting"). However, the montser-machine hunter got his big name not immediately: the opening story of the future series was published at first in the magazine "Yesli" ("If") under the title "Graham of Grand Kiev". But soon the writer got permission for using the name from Sapkowski himself. The story got the name the "Witcher of Grand Kiev" in an other publication in the same year. Subsequently, stories about the Geralt of Grand Kiev were gethered in two collections: the "Witcher of Grand Kiev" and the "Witcher's Word". 

I must honestly confess that I started reading the first collection with the intention to ruthlessly criticize the "Godfather of Russian cyberpunk".

Є примітна неузгодженість між книжкою «Метро 2035» і відеоігрою «Метро: Исход»: у Глуховського Артем полишає Москву на автомобілі, у грі  — від'їжджає на потягу. Тішуся думкою, що можливо, що я причетний до такого реканону. Або принаймі я доволі прозірливий.

29.09.2013

Здавалось би, українська історіографія має бути рятівною лагуною для українських історизмів. А ні! В історичній літературі важко знайти такі назви, як-от пінязь і ґрейцар — самі російські пенязь (попри ять) та крейцер.

Так само, наслідуючи росіян, українські історики воліють пояснювати різницю між «lance» і «pike» описово: ось «кавалерійська піка», а ось піхотний спис. Пращури ж усвідомлювали різницю чітко й мали для кожного знаряддя свою назву. На щастя, окремі автори про це ще пам'ятають.

Рекомендую молодий «довколомовознавчий» форум «Языковая политика» (lingvopolitics.org), де осіли «політичні біженці» зі старого Лінгвофоруму (lingvoforum.net). Останній намагається бути аполітичним, тому всі політизовані теми скидає у закрите «гетто».

Обидва форуми, хоч є російськомовними, наскільки мені відомо, не російські.

Звісно, епоха форумів давно минула, тож не шукайте в цих напівживих болотцях справжньої експертної думки. Але форуми досі найкраща платформа для тривалих тематичних дискусій.

Придбав посібник «Розмовляємо естонською» Гейніке Гейнсоо і Максима Касянчука (ISBN 978-9916-4-0404-1).

Підзаголовок «мініграматика з тематичним словником» дуже точно описує брошуру. Вміщений матеріал суто ознайомчий. Але принаймі після його студіювання ви зможете привітатися із мешканцями Естонії або замовити собі сніданок у естонському кафе, не вдаючись до російської чи англійської мови.

У додатках наведені корисні інтернет-ресурси. Думаю, я не зачеплю інтересів авторів, якщо поділюся цими посиланнями у своєму блогу.

• Естонсько-російський словник,
• Англо-естонський словник,
• Базовий словник естонської мови,
• Словник сталих словосполучень естонської мови,
• Добірка безкоштовних тематичних словників і не тільки,
• Speakly — додаток застосунок для вивчення мов, зокрема й естонської,
• Матеріали до підручника «E nagu Eesti»,
• Картки для вивчення естонської від фірми «Tahela»,
• Мовні ігри від фірми «Tahela».

P.S. Під час туристичної мандрівки Прибалтикою країнами Балтії першу людину, яке не володіє російською, я стрів саме в гостинній Естонії.