UeArtemis

Оповідання на МІА "Вектор Ньюз"

Нещодавно отримав доволі дивну пропозицію від знайомої, а саме опублікувати свої оповідання на новинному порталі «Вектор Ньюз». Погодився. Це стало доброю нагодою представити читачеві нескорочену версію оповідання «Роги».

шевченко

Латинка не потрібна

Теоретичне переведення української мови (яке всі зараз обговорюють) з кирилиці на латинку не має жодного сенсу.  Це навіть не повернення до якоїсь традиції з минулого. Отож, українцям все одно доведеться знати і кирилицю, бо вся наявна до цього моменту текстова інформація є лише на кирилиці, і переважну більшість з неї ніхто не буде перекладати та перевидавати латиницею. Всім решта народам все одно як записується українська мова, чи кирилицею, чи латинкою — все одно вони нічого не будуть розуміти. 

Окрім того, впровадження латинки — це політичне самогубство, більшість буде проти. Я не бачу жодного плюса в подібному сценарії. 

UeArtemis

Ілюстроване видання "Світогляду українського народу" Івана Нечуя-Левицького!

Я вже якось писав про цей проект. Рік-два назад молодий український художник у якості дипломної роботи підготував комплекс ілюстрацій до знакової роботи Івана Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу» (воно ж «Ескіз української міфології»).

Нарешті ця краса отримає матеріальне втілення.

Це перший самвидав, де поєднуються класичний погляд на міфологічний світ та сучасна візуальна інтерпретація образів міфологічних істот та богів. У тексті розкривається погляд письменника на самобутній світ українського народу дохристиянських часів, постають яскраві образи героїв української міфології, а також легенди та пісні про створення світу та людей. В ілюстраціях – те, що всі ці явища та сутності can be great again :)

Лишити заявку на книжку можна за посиланням. Прошу ширити.

UeArtemis

Чому правопис-2019 був і залишається кривописом

Повна стаття за посиланням.

Collapse )

Ця стаття покликана показати, чому такий розвиток, радше за все, відбуватиметься всупереч, а не завдяки кривопису-19, значна частина найбільш помітних новацій якого стала прикрим прикладом спроби замість кодифікації письмової мови зайнятися її безпідставною модифікацією. Є окрема іронія в тому, що подібний акт державного втручання чомусь провели під гаслами відходу від радянщини. Вже три десятиліття нововідроджена українська держава намагається позбутися спадку адміністративно-командного минулого у вигляді надмірного регулювання речей, які державно регулювати недоцільно. І на тлі цього маємо в підсумку доволі недолугу спробу адміністративно-командно порегулювати мову — феномен, який зробив людину людиною саме завдяки своїй гнучкості (а це властивість, яка погано суміщається з будь-яким контролем, тим більше державним).

Про лінії напруги між сутністю мови як суспільно-мережевого феномену, способами і межами її кодифікації та пов’язаними з нею аспектами роботи державних інституцій — ближче до кінця цієї статті. Однак варто ще раз підкреслити: для тверджень, що правопис-2019 нібито більш український і менш радянський, нема підстав.

Далі за посиланням.

UeArtemis

A Furry Witcher

Маю упередженість щодо конкурсних оповідань — зарідко мені бувають до вподоби. Тож кілька років не торкався збірки «Багряні ночі». Цей альманах купив радше із бажання підтримати літературний конкурс і фентезі-фестиваль «Брама», аніж із цікавості до текстів. Але я не знав, — на сором, якось проґавив, — що серед оповідань є твір доброго знайомого, перекладача і сценариста коміксів Дениса Скорбатюка.

Допіру дізнався про це, небарно витяг запилену книжку із шафи і натхненний усівся читати. Давно впевнився, що смаки у нас з добродієм Скорбатюком дуже подібні. А значить і письмо одне одного може припасти до смаку.

Що ж, я не помилився. «Звіролов» — це чудове, за духом глибоко відьмацьке оповідання. Чесно кажучи, я запам'ятав вдалу ілюстрацію до нього, ще коли вперше гортав новопридбану книгу. Тепер шкодую, що не почав тоді читання саме з цього оповідання. Можливо, не відклав би книжку на роки.

Художник — Ірина Гуріна.
Художник — Ірина Гуріна.
Collapse )

Денис Скорбатюк. Звіролов // Багряні ночі / уклад. Мирослав Кощик, Анатолій Мицкан. — Х. : Віват, 2018. — С. 383—400 — (Серія «Цикл „Брама“», ISBN 978-966-942-802-8). ISBN 978-966-942-794-6.

UeArtemis

Гарні блоги

Хочу порекомендувати два блоги таких самих «мовних реакціонерів», як я. Але на відміну від мене, автори цих блогів не аматори й достатньо підковані в теорії мовознавства.

  1. «Діаріуш або тиск слова» — блог Максимуса, адміністратора ресурсу «Ізборник» (він же «Літопис»).
  2. «XMova» — блог про мову та переклад (майже як мій, але фахово!).
UeArtemis

Golden Heart Motel

«Golden Heart Motel» ( qorachius.substack.com ) — багатомовний (en/uk/ru) блог політично-філософського спрямування, котрий веде мій знайомий Анатолій Воронін.

Колишній лівий (проукраїнський!), а тепер, за його власними словами, «гедоніст», він пропонує, як на мене, доволі екзотичний погляд на політичне життя Заходу й України.

Також Воронін веде телеграм-канал і Твіттер:

UeArtemis

Рецензія на оповідання «Роги»

«„Роги“ сучасної української літератури» — рецензія блогера Анатолія Вороніна.

Довгі роки сучасна українська література була нішевою та субкультурною. Як музиканти жанру важкий метал, що здебільшого споживають контент один одного: ходять на концерти та закриті вечірки, купують ліцензійні альбоми, тощо. Так і україномовні письменники та поети в Україні вагому частину незалежності країни обмінювалися думками один із одним, ніяк не зачіпаючи переважну більшість населення.

Деякі, наприклад харківські поети-прозаїки В'ячеслав Омельченко та Олег Коцарев, великодушно дозволяли байдужим доторкнутися до своєї бездонної мудрості на монотонних читаннях у безалкогольних закладах. Або на сторінках так само безалкогольних соцмереж. Ніколи не ставлячи під сумнів якість свого контенту, або його актуальність для широких верств. Таких задовольняло і задовольняє сидіти поміж задротської інтелігенції, існувати в паралельному пересічному українцеві світі.

Collapse )


UeArtemis

Мої публікації на папері

  • Холод // Вулиця Літературна. Будинок № 6 : альманах. — К. : Електрокнига, 2017 — С. 120—131.
  • Іван Теліга // Діточок багато: збірка оповідань курсу літературної творчості Сергія Іванюка. — Київ : Смолоскип, 2019 — С. 443—445.
  • Горизонти. Літературний альманах. — Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2021. — С. 95-97.

Оповідання «Холод» є в мережі. Вірші, що ввійшли в збірку «Горизонти», — також. На папері й те, й інше навряд можливо знайти — малі видавництва, малий наклад. А от книжка «Діточок багато», куди ввійшла моя мініатюра «Іван Теліга» разом із добрим словом на пам'ять Іванюка, досі в продажу.

На публікацію у «Всесвіті» більше не сподіваюся. Другий рік у них десь «пилиться» мій переклад «Краю чудес».

UeArtemis

Віршомаз

Опублікував своє віршомазництво в альманаху «Горизонт».

Горизонти. Літературний альманах. — Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2021. — С. 95-97.

ISBN 978-617-7958-85-6

Вірші "Зелені часи" і "Відьмацьке".
Вірші "Зелені часи" і "Відьмацьке".

Зелені часи

Гартована кров'ю крихкая свобода
Інакшою бути не може. Змирись.
Доречною стане осіння погода:
Крицеві хмарини умостять всю вись.
Свободу крихкую, гартовану нами,
Ламатимуть дурні, — затято борись!
Бо вартими крові, пролитої нами,
Є скромні здобутки, великі надії.
Залежить від тебе останніми днями,
Чи справджені будуть загальнії мрії.
А потім зима, тоді стягне все крига.
Лиш серце не скути. І руки у дії
Хай будуть твої. Бо то ти є відлига.

29 серпня 2019 р.

Игры Венеры

Ах, бьют литавры не спеша,
И скрипки ноют как душа,
Богини зов предвосхищая,
Любовь в сердца навек вселяя.
В душе отныне вечная война –
Страдать заставила она.
Венеры зов не умолкает
И музыки дурман пленяет.
Любовь есть зло, она – злодей.
Терзать ей хочется людей.

Вірш часів студентства.

Во мраке дум

Не выражая чувств своих,
Не высказав, что думаю,
И в гневе часто прибывая,
Метая думы обо всём:
О том да сём, о Вечном, в общем,
Наедине самим собой,
Я исцеления ищу,
Лекарство, хоть какое!
Ох, трудно быть таким как я:
Во мраке дум сред бела дня!

Вірш часів школярства.

Відьмацьке

То чистий мед, то не перга,
Нагідок гарних на вуста
Стікає з вогких пелюстків
Жовтогарячих кольорів.

Вона не чує тишини.
І в ній нема його вини,
Бо серце це вкрав чорний крук.
Тож тріск вогню єдиний звук.

Брунатні локи майорять,
Рудаві пасма аж бринять.
У вогнищі каштан горить,
Її кохання дляє мить.