UeArtemis

Пара слів про нездорові речі в українському китаєзнавстві

Поточна пандемія коронавірусної хвороби зненацька актуалізувала роками ігнороване питання китайсько-української транскрипції. Надто, вона збіглася в часі зі спробами реформи і «контрреформації» в китаїстсько-перекладацькому середовищі. За рік в Україні постало аж дві конкуруючі системи передачі китайської. Тож відповідь на насушне журналістське питання «Вухань чи Ухань?» перестала бути очевидною навіть для спеціалістів.


Напевно, процеси, про які піде мова у цьому дописі, розпочалися приблизно два роки тому, коли з’явилося перше українське сходознавче видавництво — «Сафран».

Як зазначала в інтерв’ю «Якабу» засновниця видавництва Світлана Призинчук, за часів Радянського Союзу в українських вишах не було сходознавчих кафедр, а тому традиція українського перекладу з китайської формувалася сходознавцями, підготовленими в Петербурзі, Москві і Владивостоку. Ця традиція була кістка від кості й кров од крові російська: українські китаїсти десятиліттями використовували транскрипцію Палладія без будь-якої формально затвердженої адаптації, просто транслітеруючи російську абетку українською. Лише в 2009 році мовознавиця і перекладачка Надія Кірносова формалізувала наявну практику у публікації «Засади транскрибування китайської лексики українською мовою» і принагідно супроводила її чи не першою рефлексією щодо невідповідності російських рішень 19 століття сучасній українській орфографії та фонетиці.

Collapse )
UeArtemis

Знайшли-сте

Трапив у Легези в «Часі погорди» цікавий діалектизм: «Де ї знайшлисте?»

Конструкція нагадує польську граматику, але, схоже, колись вживалася достатньо широко.

— Зажити щастя вояцького хотіли-сте, Ониську? — питався сотник (Іван Ле, Наливайко, 1957, 61).

ЗАЖИВАТИ // Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 122.

Граматика І.Огоновського (1894 р.)
Граматика І.Огоновського (1894 р.)
Сюди належить почасти дієслово бути; час тепер.: я є, ти є, ми є, ви є, они є. Рідше кажемо: ти єси (зам. ти є), він єсть; сесі види однако ж більше властиві язикові церковному; види я єсьм і они суть належать вже цілком до язика церковного.
Яко час будучий від я є уживає[ть]ся дієслово: я буду, -еш, -е, будуть, будь, будучий, бувший, був; відміняє[ть]ся оно зовсім після взірця другого першої відміни, отже як веду.
Замість: я (є) рад, ти рада, я читав, я хотів би, ви читали... кажемо часто: рад-єм, рада-м, рада-сь, читає-єм, хотів би-м, читали-сте і т. д. Для третьої особи обох чисел такого закінчення нема. Сі закінчен[н]я самі для себе ніколи не уживаються, можуть они бути тілько причіплені до якогось слова.
Collapse )
UeArtemis

Слобідська Україна: Рибенський і Сумський символи

Унікальним був прапор черкаського (цебто українського) слобідського полку Рибного острогу (нині Острогозьк): на знамені містилося зображення Саваофа — Бога-Отця, Господа воїнств. Погодьтесь, символ куди оригінальніший за сніп із сучасного міського герба, або за стандартний Спас Нерукотворний, що розмістився посередині триколору нинішнього острогозького псевдокозацтва.

А ще примітним був сумський козацький прапор: на синьому полотнищі із червоною облямівкою була зображена Богородиця у білих шатах, котра стояла на перекинутому золотому місяці, тримаючи у правиці берло, а у лівиці — немовля Ісуса. Сумський полковий прапор міг би стати чудовою основою для герба області, та не склалося. Сучасний герб Сумщини склався прямо таки із довільних символів, які не мають історичного підґрунтя. Особливо кумедно, що за задумом Гетьманщину на тому гербі представляє хрест Охтирського слобідського полку.

Collapse )


UeArtemis

Неофемінативи в сучасній українській мові

За посиланням цікавий відгук на книжку

Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. — К.: Вид. дім Дм. Бураго, 2019. — 444 с. (Серія «Студії з українського мовознавства»). — ISBN 978-988-489-480-4.


І, як бонус, трохи про новий Правопис:

Дрібниці про правописну кухню на С. 324:
«…М. Стріха стверджує, що дискусії навколо впровадження фемінітивів у новому правописі не було (170 Цей факт публічно підтвердили під час обговорення доповіді про фемінативи, виголошеної нами на пленарному засіданні IV Міжнародної конференції «Людина. Комп’ютер. Комунікація», що проходила 25-27.09.2019 року в Національному університеті «Львівська політехніка», дві її учасниці — члени Комісії з питань правопису, доктори філологічних наук, професори Ірина Олександрівна Голубовська та Алла Анатоліївна Лучик: питання про фемінативи на засіданнях комісії взагалі не піднімалося і не обговорювалося.)»
Хоча таємниче зникнення правописних прикладів параграфа між електронною та паперовою публікацією досі не висвітлено.
UeArtemis

Фемінітиви у класифікаторі професій

Вибачте за проросійський ресурс, але як мені видається, у відео гарно окреслена поточна ситуація з просуванням фемінітивів через нову редакцію Правопису.

До слова, якраз членка (точніше челенка) була б закономірною для української мови. Членкиня ж — морфологічна калька з польської członkini (пара до członek — звідти К перед -иня).

Також у правопис вписали хибну тезу про те, що парою до -ець є -чиня. Насправді суфіксом-парою є -(н)иця: мисливиця, виборниця, видавниця, продавниця (стрічалося у словниках 19 ст.) тощо.

evangelist

Чергування приголосних в іменниках з основою на ґ (дзиґа-дзизі, блоґ-блозі)

 
На початку 90-х до українського алфавіту була повернута літера ґ для передачі на письмі проривного задньоязикового приголосного у вигуках та запозичених словах: ґрунт, ґанок, ґатунок, ґрати, дзиґа, ґречний та под. Під виглядом факультативної була застережена правописна особливість передачі етимологічного [g] для власних назв іншомовного походження: Гете і Ґете, Гібралтар і Ґібралтар.

Повернення літери ґ знову викликало до життя одну давню правописну дискусію, здавалося б, завершену століття тому. Що робити з чергуванням приголосних, якщо дзвінкий проривний посідатиме законне місце в підсистемі задньоязикових?

Консонантні чергування

  задньоязикові передньоязикові шиплячі
щілинні зімкнені щілинні африкати щілинні африкати
глухі х к с ц ш ч
дзвінкі г ґ з очікується [дз'] ж очікується [дж]

Приклади чергування: нога-нозі-ноженята, рука-руці-рученька, муха-мусі-мушечка.
Проблемні чергування: дзиґа-дзизі-дзижка, мамалиґа-мамализі, хурдиґа-хурдизі, ґирлиґа-ґирлизі, фуґа-фузі.


Якщо підходити суто формально, то з місця звука в системі теоретично можна вивести однозначний альтернаційний ряд [g] → [ʒ'] → [ǯ]. І далі Collapse )

Отже, альтернаційний ряд [g] → [ʒ'] → [ǯ], який ніколи не існував в українській мові інакше, ніж у теоретичних побудовах мовознавців, стає немов доведенням необхідності разом з поверненням літери ґ впровадити прескриптивно нові варіанти відмінювання до словників та закріпити в правописі. Але це означає спробу накинути мові правописом те, що їй не властиве.
 
UeArtemis

До Кірносової і Цісар, не зважаючи на Палладія

У посібнику-довіднику Кірносової і Цісар є маленький розділ про те, як передавала українською китайські імена й назви наша діаспора.

Переказуючи основні прийоми закордонних українців, слід зауважити, що робили вони те, звісно, безсистемно.

  • Непослідовно відображали велярні й альвеолярні назалізовані голосні, подекуди не розрізняли зовсім. Проте деякі копіювали систему Вейда-Джайльза з її -n/-ng: Куанґтунґ, Шанґ тощо.
  • Вживали буквосполуку тз на позначення африкати J, а також дж для zh: Манджурія, Тянтзін (Тянь-Тзінь) тощо.
  • Очікувано гекали на місці h: Шангай, пайгуа тощо.
UeArtemis

Благі матюки

Нині чимало людей вважають, що вираз «благой мат» означає лайку у праведному гніві. Насправді значення прикметника тут антонімічне до церковної благодаті.

БЛАГИЙ, а, е.
1. розм. Слабий, кволий;
//  Старий, ветхий, убогий, поганий. Горенько Парасці! А ще більше горе, коли хто з дівчат або хлопців насміється з її благого одягу (Панас Мирний, IV, 1955, 33); У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Степан Васильченко, II, 1959, 213); Міст через Янгі-арик дрижав від сили напору.. Місток здався благим, ніби тимчасовим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 309).

Цебто благі матюки — це найгірша лайка.

До речі, слово «матюк», як і російське «матерщина», походить від «матері». У Словарі Грінченко навіть так і описується: «Брань въ мать... Ругаться по матери». Власне, на адресу матерів неприятелів ця лайка лунає і досі.

UeArtemis

Два кольори мої, два кольори... або інцест по-українськи

Українська народна поезія дуже багата оберненням людей в квітки і зілля. Про квітки братик-та-сестричка українська пісня розказує, як один козак знайшов собі гарну дівчину і оженився з нею. Побравшись, вони почали розпитувати одне другого про свій рід. Козак признався, що він попенко з Київа на прізвище Йваненко, а дівчина призналась, що вона з Київа попівна на прізвище Йванівна. Тоді вони розійшлися по горах і стали квітками братик-та-сестричка: брат став жовтим листком, а сестра синім. Хто вирве ту квітку, той спом'яне їх і помолиться за них Богу. В другій пісні тією квіткою обертається мати з дочкою. Одна молода вдова породила двох синів, дала їм сама ймення Йвана та Василя, поклала в корабель і пустила на море. На вісімнадцятому році пішла вдова по воду і побачила, що до берега припливають два молоді донці. Вдова сподобалась одному й піша за нього заміж, а дочку віддала за другого. Довідавшись, що донці її сини, вона стала синім цвітом, а дочка жовтим.


Метаморфози // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 69. — ISBN 978-611-01-1596-6.